Шановні гості!
Вітаю Вас на сторінці практичного психолога!
Психолог – досить нова постать у нашому громадському житті. Не все ще чітко вимальовано з його місцем у суспільстві, не всім зрозумілі його функції: кого він конкретно покликаний обслуговувати і як саме.
Психолога часто сприймають як чарівника. Від нього чекають негайного вирішення всіх проблем сьогодення , наскрізної «проникливості» в душу кожної людини, забезпечення емоційного комфорту в соціальному просторі, де він тільки з’являється. Від психолога в системі освіти вимагають негайних результатів роботи: діти відразу повинні стати кращими і працювати усім має бути легше.
Іноді до психолога ставляться, навпаки, насторожено: раптом у невинній бесіді він зробить якісь свої висновки щодо психологічного портрета співрозмовника, може, почне критикувати тощо.
Психологія та психологи… Як вони орієнтуються у цьому світі, як розуміють себе та інших і, найголовніше, чи є у психологів саме бажання розуміти? Будь – яка наука про людину заснована на інтересі до неї. Як важливо вміти слухати людину, велику чи маленьку. Причому слухати не оцінюючи. Добре, якщо словом, очима, усією своєю істотою психолог може показати, що те, що в даний момент відбувається між психологом і тим, хто звернувся по допомогу, для нього найважливіше за все. І в ту щасливу мить, коли між психологом і людиною, яка шукає підтримки і порятунку, виникає непередавана атмосфера розуміння, може статися диво – людина сама знаходить вирішення своїх нерозв’язних, на перший погляд, проблем і сили для їхнього втілення в життя.
Карл Роджерс вважав, що щирий діалог може вилікувати і врятувати будь – яку душу.
Шкільний психолог – принципово нова професія, до неї не можна підходити ні з педагогічним, ні з академічними мірками.
Ми, психологи, впливаючи на інших (дорослих і дітей) не тільки знанням технологій, а й самою своєю особистістю, відповідальні за тих, хто потрапляє до сфери нашої діяльності. Наш професіоналізм потребує комунікативної розкутості, адекватності й точності сприйняття. Догматизм, спрощеність, вузький професіоналізм і категоричність психологам протипоказані.
Психологія була й залишається наукою творчою. У моїй роботі, як, мабуть, і в роботі будь – якого психолога, муки й сумніви, надії та розпач, комплекси й екстремізм, невдоволення собою і радість – речі нормальні. Це закономірні етапи професійного росту. Будь – якого росту взагалі, у будь – якій справі. Важливо тільки не застрявати, не думати, що так буде завжди. Це пройде. А потім повернеться знову, але на новому витку. Хто не помиляється, той нічому не вчиться. Нижня частина айсберга проблем психолога полягає у важкій, копіткій роботі із самими педагогами, упевненими у своїй правоті. На жаль, усі розмови про індивідуальність кожної дитини найчастіше залишаються тільки добрими намірами. Допомогти вчителям, учням, класним керівникам, батькам зрозуміти себе, іншого, навчити погоджувати цілі і цінності, жити в гармонії з собою і світом, озброїти психологічними знаннями – таке, на мій погляд, завдання психолога системи освіти.
Мені, як і кожному психологу, доводиться працювати з різними проблемами: з інтелектуальними, емоційними, особистісними та соціальними. Часто педагоги та батьки звертаються, коли потрібна допомога дітям, дуже «незручним» для навчання та виховання. Знайти позитивний вихід самостійно діти не можуть, їм потрібна допомога. І чим раніше вона надійде, тим кращий буде результат. Працюючи з дитиною індивідуально, я намагаюсь повернути таких дітей у світ людей, скеровуючи їх на спільну діяльність.
Приймаючи дитину такою, як вона є, відображаючи та пояснюючи її емоційні сплески, бажання, можна запропонувати їй позитивні моделі поведінки, розширити коло її можливостей, навичок спілкування.
Психічний розвиток дитини визначає її психологічне здоров’я. Самі тільки пізнавальні процеси не можуть складати внутрішній світ дитини. «Випадають» такі компоненти, як спілкування, задоволення від нього, повага до людини. Якщо у дитини залишаться незатребуваними доброта, вміння, знання, то це порушує її психічне здоров’я. І якщо дитина не розвивається відповідно до своїх вікових норм, то серед однолітків вона почувається «не такою». Тому розвиток психічних процесів – це, звичайно, основне, але це тільки база. Далі – інтерес, захоплення, пізнання. Це приводить до виникнення гармонії зі світом природи і людей. Зараз багато говорять про потребу в любові й ніжності. Головне, на мою думку, щоб у дитини була сформована потреба самій любити, дружити, внести в цей світ щось добре, позитивне. Це приводить до питання про сенс життя.
Мені здається, що основне завдання практичного психолога – це не тільки діагностика розвитку дитини, а й відстеження умов, в яких вона росте.
Практичний психолог обстежує дитину, допомагає у вирішенні конкретної проблеми. Але ця допомога не буде ефективною, якщо надавати її тільки одній дитині, не змінивши ситуацію довкола неї. Складне завдання психолога – психологічний аналіз конкретних дітей. Психолог може працювати з ким завгодно: із учителями, батьками, бабусями, дідусями, якщо це сприяє інтересам дитини, він повинен забезпечити і захищати право кожної дитини на повноцінний психічний та особистісний розвиток, керуючись принципом «не нашкодь!».
На мій погляд, психолог має бути, перш за все, людиною небайдужою, неординарною, уміти зрозуміти дитину, знайти, так би мовити, шлях до її серця.
Сьогодення ставить нові вимоги до шкільної освіти та до кожного учасника навчально - виховного процесу. Педагоги та психолог мають бути творчими особистостями, новаторами ідей, постійно підвищувати свій професійний та методичний рівень.
Адже, від якості освіти, яку отримає кожен наш учень в стінах школи, залежить те, як людина бачитиме своє місце у світі, як реалізуватиме себе, на які цінності орієнтуватиметься, яким буде наше майбутнє життя взагалі.
…Така дісталась вже нам робота,
Є в ній і радість, та є й турбота,
Є вічний пошук, безсонні ночі,
Та гріють душу дитячі очі…
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ
ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА В ШКОЛІ:
- психологічна діагностика
- корекційно – розвивальна робота
- консультування учнів, батьків, вчителів
- психологічна просвіта
- участь в батьківських зборах
- психологічна профілактика
ЩО ЗАВАЖАЄ ЛЮДЯМ
ПРИХОДИТИ ЗА ДОПОМОГОЮ ДО ПСИХОЛОГА?
Зовнішні бар'єри:
- "а що дадуть ці розмови?";
- страх соціального осуду: "ти що - псих?";
- ідея, що нормальна людина повинна справлятися зі своїми проблемами
сама;
- езотеричне світобачення: "це доля, Бог, карма, зірки, прокляття...";
- "була в психолога один раз, не допомогло" - один раз не допоможе.
Внутрішні бар'єри:
- травма - все так погано, що надіятися на допомогу марно;
- відсутність самооцінки і уваги до своїх потреб: "немає часу на дурниці";
- почуття провини і сорому;
- "навіщо обтяжувати інших, тим більше, що вони все одно не зможуть
мені допомогти";
- дисоціація ("не все так погано, люди ж живуть і не жаліються");
- почуття завченої безпорадності - "мені нічого вже не допоможе".
/site/psyhologschoolskovtuncom/
Тому було створено сайт, де розміщуватиметься інформація для вас, учні, батьки, вчителі та просто гості.
Перейти на сайт можна за адресою:
Буду рада, якщо візит на сайт стане корисним для Вас.